Uncategorized

Знайомства одинаки Добропілля Україна

Працював головою колгоспу, потім - завгоспом у школі. Мій дідусь Анатолій народився у Смоленській обл. У році він переїхав на Україну. Потім пішов до армії, а року одружився з бабусею. Працював на шахті ім. У них народилося двоє дітей — Марина та Олег. Зараз мій дідусь на пенсії. Допомагає бабусі по господарству, виховують чотирьох онуків.


  • 🥇 Секс без обязательств Таисия ▷ Новая Одесса ;
  • дівчина знайомства Бахмач Україна;
  • Навігаційне меню.
  • ?
  • сайти знайомств для міста в Бердичів Україна.

Ми подарували йому маленьке кошеня, якого він пестить та полюбляє за нестачею правнуків. Прадідусь Ковбаса Микола Максимович р. Працював трактористом. Одружився з прабабусею Золотарь Мариною Панасівною р. Вона працювала у колгоспі.

Погода у Добропіллі на місяць

Жили у Чернігівській обл. Народили трьох дітей: Григорія р. Моя бабуся працювала у колгоспі, одружилась з дідусем Піскажовим Анатолієм Васильовичем р. Зараз бабуся на пенсії. Мама навчалась у Горлівському технікумі харчової промисловості, одержала професію кондитера. У неї золоті руки, що вправно вміють прикрашати торти та весільні короваї.

Доброполье

Батьки побудували будинок, у якому ми живемо. У мене є брат Дмитро, у нас гарні родинні стосунки, ми шануємо й поважаємо один одного, а тепер ще захопилися вивченням генеалогічного дерева. Багато відомостей про своїх предків я дізналась із вуст своїх бабусь та дідусів.

Спочатку я б хотіла розповісти про родичів моєї мами. Мій прапрадід Петро Корнійович кожної зими працював у монахів, а ті платили йому знаряддями праці. Моя прабабуся Уляна Миколаївна померла під час голоду. Коли моєму прадіду виповнилось 18 років, його призвали до армії. Через рік розпочалася Друга світова війна. Прадід був танкістом. Повернувся у своє село року, одружився з моєю прабабусею — Марією Павлівною, яка була родом із заможних селян — Павла Яковича та Параски Михайлівни.

Від цього шлюбу народився мій дідусь — Олександр Михайлович, який закінчив Моя бабуся Тетяна Олексіївна — учителька. Її тато Олексій Єгорович був родом з Орловської області. Його батьки працювали на фабриці. Коли помер прадід Єгор Олексійович, мій прадідусь подався на заробітки на Донбас, де і відпрацював шахтарем аж до пенсії. Після війни одружився на вдові загиблого воїна, у якого було дві маленькі доньки. Все своє життя прабабуся присвятила вихованню дітей, а їх було аж семеро.

Other cities Donetsk

Моя бабуся — найменша. Бабуся і дідусь народили мою маму і дядю Сашка. Моя мама Інна Олександрівна працює вчителем у школі. Тепер я хочу розповісти про родичів мого тата. Про прадідуся Петра Маркіяновича й прабабусю Оксану Мойсеївну я мало що знаю. Відомо, що прадідусь був пасічником, а прабабуся — трактористкою. Жили вони на Київщині.


  1. особиста служба сватів поблизу Золочів Україна.
  2. На полюсах українського менталітету - Галицький Кореспондент.
  3. Святогорівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Добропільської міської ради Донецької області.
  4. знайомства безкоштовно поблизу Керч Україна.
  5. знайомства фотографів поблизу Білгород-Дністровський Україна.
  6. Мій дідусь Микола Петрович після закінчення технікуму працював на шахті. Він дуже старанно вчився й завжди говорив своїм дітям, що вчитися — це дуже важливо для нашого життя. Його дружина, тобто моя бабуся Катерина Олексіївна, жила в тому ж селі, де і дідусь. Її батько Олексій Денисович працював завідуючим магазином, а бабуся Парасковія Андріївна була дояркою в колгоспі.

    Після закінчення служби в армії мій дідусь одружився з моєю бабусею, і вони переїхали на Донбас. Тут і народився мій тато та мій хрещений — дядько Юрко. На жаль, мого дідуся Колі вже немає, я дуже сумую за ним. У нашій родині свято шанують пам'ять наших пращурів. Ми доглядаємо їхні могили. Як реліквія зберігаються тарілка року випуску та швейна машинка, яку моїй прабабусі Марії Павлівні подарували її батьки на день весілля. Та саме головне - ми зберігаємо пам'ять про рідних, намагаємось жити за їхніми заповідями: бути чесними, працьовитими, дружними, добрими людьми.

    Ми часто зустрічаємося всі разом, відпочиваємо, вирішуємо різні сімейні проблеми. Я дуже люблю свою родину! Моя прапрабабуся Куракіна Олександра жила у Курській губернії. Бабусю хрестила імператриця Олександра Федорівна, тому назвали її на честь імператриці. Рід Куракіних знала і поважала вся Росія, ця родина була приближеною до царського двору й займала важливе місце. До Олександри сватався Сергіїв. Спочатку вона відмовила йому, бо він був бідним поміщиком. Тоді дід пішов до її батька і попросив руки, а той вигадав для нього завдання, яке не було знайомим нашій родині.

    Та дід його виконав і одружився на бабці Олександрі. З початком революції мої дід з бабцею були змушені покинути маєток і бігти за кордон, як і всі інші Так врешті-врешт вони опинилися в Україні. Їм довелося змінити свої прізвища й дати народження, міняли дати народження й своїх дітей. Під час голоду бабця Олександра міняла старовинні церковні книжки на їжу, сімейні реліквії продавалися за шмат хліба. Вона навіть мала судимість за десять колосків, підібраних з поля. Усього у бабці Олександри і діда Павла було п'ятнадцятеро дітей, четверо з них померли в дитинстві, інші діти вижили, всі отримали освіту і працювали на високих посадах.

    У родині було заборонено говорити про їх аристократичне походження. Тільки мій прадід Федір, їхній син, будучи вже дорослою людиною і трохи напідпитку, розповідав потай, ким їхня родина є насправді. Прадід Федір закінчив військове училище і в році пішов на фронт. Повернувся він тільки в році розам з Перемогою. Тоді він одружився на моїй прабабусі Анні, яка була настільки гарною, що всі її порівнювали з акторкою.

    Родом вона була із Хмельниччини, переїхала працювати на Донбас. Там вони побралися з дідом, проживали в Макіївці. У них народилося три сини, один з них — мій дідусь Сергіїв Сергій. Він навчався на ветеринара.

    Реєстр програми Інноваційний культурний продукт :: Український культурний фонд

    Коли був на останньому курсі, познайомився із моєю бабусею, яка була на першокурсницею. Вони одружилися, коли дідусю було двадцять, а бабусі шістнадцять років. Незабаром у них народилася дочка Олена, моя мама. Коли мені було два роки, дідуся зібрали до армії, служив він у Північній Осетії. Після повернення з армії разом з бабусею працював в колгоспі.